Т.Г.Шевченко - Читання 22.05.13

Отправлено 6 июл. 2013 г., 14:29 пользователем Марат Ашуров   [ обновлено 21 июл. 2013 г., 13:36 ]

Подивиться на рай тихий, 
На свою Країну, 
Полюбіте щирим серцем...


І смеркає, і світає, 
День божий минає, 
І знову люд потомлений 
І все спочиває. 
Тілько я, мов окаянний, 
І день і ніч плачу 
На розпуттях велелюдних, 
І ніхто не бачить, 
І не бачить, і не знає 
Оглухли, не чують; 
Кайданами міняються, 
Правдою торгують. 
І господа зневажають, 
Людей запрягають 
В тяжкі ярма. Орють лихо, 
Лихом засівають, 
А що вродить? побачите, 
Які будуть жнива! 
Схамениться, недолюди, 
Діти юродиві! 

"Шевченкові Читання" 22.05.2013

Спочивши скорбная скажи Т.Г.Шевченко

 

Тарас Григорович Шевченко
(9.3.1814 — 10.3.1861)
Класик Української літератури, національна гордість Українського народу.
 
Народився в сім'ї селянина-кріпака в с. Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років узятий "козачком" до двору поміщика П. Енгельгардта, з яким переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 р. відданий у науку до художника В. Ширяєва.

У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку закінчив у 1844 р.. У 1843 і 1845 роках відвідав Україну, працював художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У лютому 1847 р. затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті.

24 березня 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за антисамодержавні поезії заарештований і засланий солдатом до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати й малювати. На засланні Тараса Шевченка як художника включили до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.

У 1857 р. завдяки клопотанням друзів Тараса Шевченка звільнили з заслання. У 1858 р. він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 р. приїхав в Україну, де перебував під наглядом поліції. Постійно проживати на батьківщині йому заборонили і зобов'язали виїхати до столиці. Тяжке десятирічне заслання, хвороби спричинилися до передчасної смерті поета. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі Петербурга, а в травні 1861 р. прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій "Кобзар", у 1845 р. - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-1845 роках написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим...", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. В ув'язненні писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Тараса Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1859 р. написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".

Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.

В маленькiй Благодатi Т.Г.Шевченко


Уривок...

Обніміте ж, брати мої, 
Найменшого брата -- 
Нехай мати усміхнеться, 
Заплакана мати. 
Благословіть дітей своїх 
Твердими руками 
І діточок поцілує 
Вольними устами. 
І забудеться срамотня 
Давняя година, 
І оживе добра слава, 
Слава України, 
І світ ясний, невечерній 
Тихо засіяє... 
Обніміться ж, брати мої, 
Молю вас, благаю!...

Знову Люд потомлений все спочива Т.Г.Шевченко


Уривок...

Якби ви вчились так, як треба, 
То й мудрість би була своя. 
А то залізите на небо: 
"І ми не ми, і я не я, 
І все те бачив, і все знаю, 
Нема ні пекла, ані раю, 
Немає й бога, тілько я! 
Та куций німець узловатий, 
А більш нікого!.." -- "Добре, брате, 
Що ж ти такеє?"...

Шевченковi Читання 22 травня 2013


Уривок...

Схаменіться! будьте люди, 
Бо лихо вам буде. 
Розкуються незабаром 
Заковані люде, 
Настане суд, заговорять 
І Дніпро, і гори!...

Великий льох Т.Г.Шевченко 22.05.13


Уривок...

Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленному хресті
На старій церкві. "Бог простить:
Ми тепер душі, а не люди,
А відціля видніше буде,
Як той розкопуватимуть льох.
Коли б вже швидче розкопали,
Тойді б у Рай нас повпускали,
Бо так сказав Петрові Бог:
„Тойді у Рай їх повпускаєш...
...................................
......................................."

Густа коса аж до пояса Т.Г.Шевченко 22.05.13


Уривок...

Ти сіяла, пишалася, 
Як квіточка в полі! 
Із казарми нечистої 
Чистою, святою 
Пташечкою вилетіла 
І понадо мною 
Полинула, заспівала 
Ти, золотокрила... 
Мов живущою водою 
Душу окропила. 
І я живу, і надо мною 
З своєю божою красою 
Гориш ти, зоренько моя, 
Моя порадонько святая! 
Моя ти доле молодая!...

Не покидай мене...

Це Мама блюз - автентичний блюз 22.05.13


Уривок...

Обніміте ж, брати мої, 
Найменшого брата – 
Нехай мати усміхнеться, 
Заплакана мати. 
Благословіть дітей своїх 
Твердими руками 
І діточок поцілує 
Вольними устами. 
І забудеться срамотня 
Давняя година, 
І оживе добра слава, 
Слава України, 
І світ ясний, невечерній 
Тихо засіяє… 
Обніміться ж, брати мої, 
Молю вас, благаю!...

Породила мене Мати Т.Г.Шевченко


Уривок...

Хустиночко мережана, 
Вишиваная, 
Вигаптую, подарую, 
А він мене поцілує. 
Хустино моя 
Мальованая. 
Здивуються вранці люди, 
Що в сироти хустка буде 
Мережаная, 
Мальованая. 
А я косу розплітаю, 
З дружиною походжаю. 
Доленько моя, 
Матінко моя...


Література
  • Малий словник історії України / В.А.Смолій (ред.). - К.: Либідь, 1997. - 464 с.
  • Сарана Ф.К.   Т.Г.Шевченко. Бібліографія ювілейної літератури. 1960-1964. - К.: Наук. думка, 1968. - 623 с.
  • Шевченківський словник. У 2 т. / АН УРСР, Ін-т літ. ім.Т.Г.Шевченка; Ред.кол.: Є.П.Кирилюк (відп. ред) та ін. - К., 1976-
  • Т.1. А-Мол. - 1976. - 415 с.
  • Т.2. Мол.-Я. - 1977. - 409 с.
  • Шевченко Т.Г.   Твори. В 5 т. - К.: Дніпро, 1978-
  • Т.1. Поетичні твори (1837-1847). - 1978. - 373 с.
  • Т.2. Поетичні твори (1847-1861). - 1978. - 365 с.
  • Т.3. Драматичні твори. Повісті. - 1978. - 416 с.
  • Т.4. Повісті. - 1978. - 412 с.
  • Т.5. Автобіографія, щоденник, вибрані листи. - 1979. - 567 с.
 
 
 Інформаційне-джерело: http://taras-shevchenko.in.ua/


 Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського: www.nbuv.gov.ua





Друзья! 
Есть чем поделиться: опыт, рекомендации, советы, отзывы... 
Добро пожаловать в мою гостевую книгу, буду признателен ГОСТЕВАЯ КНИГА




Comments